Основне меню
Для діток

Методики Сходу. Гонконг

Про Гонконг

Досвідом роботи з дітками у Гонконзі ділиться куратор Мовного Клубу Open World Віра Кончак.

У різних країнах існують різні підходи до виховання підростаючого покоління залежно від об’єктивних реалій, історичних традицій виховання та суб’єктивих уподобань. Дозвольте поділитись своїм досвідом роботи з дітьми у Гонконзі.

Для початку варто зазначити, що Гонконг це місто-країна, що понад 150 років був колонією Британії, а з 1997 набув статусу особливого адміністративного району Китайської Народної Республіки зі своїми окремими законами. Населення  7 млн. осіб.  Офіційні мови китайська та англійська.

Освіті в Гонконзі надають особливо важливого значення вже змалечку, адже перенаселення стимулює конкуренцію, а отже і мотивує молодих батьків дбати про конкурентноспроможність своїх чад на ринку праці. Легко здогадатись, що і дошкільних навчальних закладів у Гонконзі також чимало. В одному з таких закладів мені випала нагода стажуватись один рік з березня 2010 по 2011 рік. Моїм завданням було вивчення англійської мови з дворічними дітьми. Садочок мав свою роками напрацьовану програму, розроблену методистами для кожної вікової категорії на цілий навчальний рік. В програмі приділялась увага як розвитку мовленнєвих навичок дітей, так і фізичному та соціальному розвитку дитини. В групах в середньому було по 25 дітей на яких припадало двоє вчителів: один китайський та один англомовний. Завданням китайських вчителів було вести спостереження за фізичним станом та розвитком дітей, підтримувати звязкок між садочком та батьками, допомагати в проведенні занять, підтримувати дисципліну в класі та ін. Завданням англійських вчителів було розробляти плани-уроків відповідно до даної програми, готувати навчальні матеріали та проводити заняття.

Заняття відбувались наступним чином: діти перебували  на навчанні 3 години щоденно і види діяльності змінювались кожних 20-30 хвилин. Починалось усе з привітання, переклички та музичної руханки в колі. В такий спосіб дворічні діти вчились організовувати себе в класній кімнаті, самодисциплінуватись та розрізняти на слух свої імена серед інших англійською мовою. Продовжувалось заняття співанням англійських дитячих пісеньок з рухами. Це було одне з улюблених занять дітей. Далі  діти переходили гратись на майданчик з гірками та іграшковим кухонним приладдям. Опісля діти повертались до класної кімнати, сідали в коло і, власне, вивчали щось новеньке та робили творчі роботи. Серед найвживаніших методів було розмальовування кольоровими олівцями, розфарбовуванням пензлем та пальчиками, змішування кольорів, склеювання, та ін. Серед найвживаніших матеріалів були кольоровий папір для аплікацій, стрічки, гудзики, макаронні вироби, рис та ін. Також дітки мали абетку, книжку з кольорами, фігурами та цифрами. До того ж сама класна кімната була обладнана відповідними дошками з алфавітом, кольорами, цифрами, фігурами та тематична дошка відповідно до пори року чи свята, яке було актуальним на даний час. Раз на місяць дітки вчились готувати шось смачненьке, як от желе з манго, чи фруктовий салат. Також діти мали відведенний час на читання та розігрування дитячих історій, а також вільну гру в класній кімнаті з розвиваючими іграшками. Єдиною мовою спілкування була англійська мова. Однак через те, що дітки були ще маленькі і багато чого не розуміли, нам доводилось багато справ виконувати разом, що вимагало великої терпеливості,  розуміння та співпереживання. Ми починали з найпростіших  занять і вже потім їх ускладнювали в міру розвитку дітей. За декілька місяців щоденного навчання діти вже починали вільно розуміти вказівки на заняттях та відповідно реагувати на них. А згодом вбирали в себе англійську мову і починали нею розмовляти як рідною.

Працювати з дітками набагато важче, аніж здається на перший погляд, але коли за декілька місяців наполегливої та кропіткої роботи видно перші результати, то серце тішиться, що в житті трапляється можливість прикластись до формування свідомості маленької людинки. Однак тоді ж приходить й усвідомлення всієї відповідальності за власний приклад, бо діти довіряють всьому, що їм кажуть, і безперебірливо вбирають в себе всю інформацію з довкілля.