Основне меню
Для діток

Японська кухня

Японська кухня – одна із найбільш своєрідних у світі, і якщо європеєць бажає належно її оцінити, його чекає чимало несподіванок.

Існує багато думок про те, що визначає японську кухню, адже повсякденна їжа японців перетерпіла значні зміни за останні століття, багато страв (наприклад, рамен, вже національна японська страва) з’явились в Японії вкінці XIX – поч. XX ст. чи навіть пізніше.

Найбільш характерні особливості японської кухні, що роблять її настільки особливою:

  • Використання свіжих продуктів високої якості. Майже не використовуються продукти тривалого зберігання, за винятком рису і соусів.
  • Великий вибір морепродуктів
  • Прагнення зберегти первісний зовнішній вигляд і смак інгредієнтів у страві. Цим японська кухня відрізняється від більшості азіатських, де продукти в процесі приготування часто змінюються до непізнаваності.
  • Сезонність страв
  • Невеликі порції. Достатня кількість жі забезпечується за рахунок різноманітності страв, а не розміру порцій.
  • Специфічні столові прибори – більшість страв їдять за допомогою паличок, деякі можна їсти руками, ложки використовуються вкрай рідко, вилки і ножі традиційно не подаються взагалі. З цієї ж причини більшість страв подається невеликими шматочками, які зручно брати паличками і не потрібно ділити.
  • Принципи сервірування різко відмінні від європейських – робиться більший, ніє в європейській кухні, наголос на естетику.
  • Специфічний застільний етикет.

Основу страв японської кухні складають рис, овочі, риба та продукти моря.

Рис – японський хліб, без якого не можна помислити традиційний стіл. Культура вирощування рису стала частиною національного світогляду сінто: ставлення до рису має сакральний характер. Вирощування цієї культури вимагає постійної колективної праці. Вважається, що саме з цим пов'язана традиція жити великими сім'ями під одним дахом та займатися спільною працею. Більшість традиційних свят та фестивалів також мають безпосередній стосунок до вирощування рису.

Найчастіше японці їдять рис без будь-яких приправ, масла і навіть солі, пояснюючи це тим, що рис і без того має тонкий та багатий смак. Прикладом додавання до рису інгредієнтів та приправ є суші, одна із найпопулярніших страв японської кухні.

Типово японською і найекзотичнішою для іноземців стравою є сасімі. Її можна скуштувати практично в кожному ресторані та «рьокані» – готелі японського типу. Приготування сасімі не забирає багато часу, оскільки це – просто шматочки свіжої риби та продуктів моря, котрі їдять, вмочуючи в соєвий соус. Ікідзукурі – один із варіантів цієї страви - це ще сира риба, красиво викладена на тарілці та нарізана кухарем так, щоби її можна було розібрати по шматочку паличками для їжі. Страву при цьому прикрашають червоними шматочками м'яса японського тунця, білими шматочками свіжо нарізаного кальмара, креветками та молюсками. Часто сасімі подають з місцевим різновидом цибулі, огірками, м'ятою, японською редискою та хріном.

В японській кухні немало традиційних страв з борошна. Удон – локшина з пшеничного борошна – зазвичай використовується для приготування супу, приправленого цибулею та спеціями. Різновидом такого супу є кіцуне удон, в нього додають обсмажені до золотавого шматочки соєвого сиру. Соба – локшина з гречаного борошна – вживається як самостійна страва, що подається з соєвим соусом в гарячому чи холодному вигляді. Іноді соба використовують для приготування салатів.

Будь-яка японська страва має бути красивою, але красою простою та помірною, а не крикливою та нав’язливою, і завдання кухарів - втілити це в життя. Той, хто обідає має відчути, який настрій викликає у нього та чи інша страва, і, відповідно, сформувати певний підхід до кожної страви. Всі страви японської кухні готуються безпосередньо перед прийомом, за цим процесом можуть спостерігати і клієнти. Через характерну для японської кухні тенденцію до мінімалізму, природний смак та запах страв підкреслюється лише соєвим соусом, васабі, імбиром та лимоном.